?

Log in

No account? Create an account
Зима в Баварії подібна
на будь-яку інакшу зиму,
коли, блукаючи зосібна,
шукаєш панну, ніби риму,
чи — навпаки — шукаєш риму,
як відгомін якоїсь вістки,
бо панни тут не знають стриму
і всі пішли в антифашистки.

Зима в Баварії повільна
і затяжна. Минають роки.
Якась мелодія дебільна
мені шматує душу, поки
я ходжу парком. Тьмяні соки
дерев без руху і без труду.
В цій тиші, мов на дні затоки,
я мрію про руду Ґертруду.

Зима в Баварії постійна.
Це не зима. Це щось зі мною:
моя істота травестійна
стає зимовою сосною.
Існую спогадом. Весною
існую, думаю про груди
Ґертруди, схлипую луною,
мов сніг на гори і споруди.

Зима в Баварії помірна
і нетривка, і все ж невічна.
Моя душа високогірна
до темних проявів дотична.
Діра в душі — це семантична
прогалина між «я» і світом,
коли кохана потойбічна
все кличе — тліном, тілом, літом.

Зима в Баварії потрібна
лише мені і більш нікому,
адже на півдні — смуга срібна
найвищих Альп! Я ставлю кому
в передчутті. Я став піском у
годиннику. Мене ще трохи —
і я здобуду невагому
присутність у дірі епохи.

Cтаніслав Перфецький.    
Юрій Андрухович "Перверзія"
Україна - ЗОНА КУЛЬТУРНОГО ЛИХА :  http://cultura.net.ua/index.php

Моє українське чудо

Мені і раніш подобалось читати українською. Навіть не дивлячись на те, як у нас загалом викладають мову і лутературу, мені подобалось. Я ніколи не вважала українське гіршим або меншовартісним.
Моя мама, якій я завдячую тим, що люблю читати, взагалі становленням особистості, знайомила і радила здебільшого російські твори. Українську літературу я відкривала для себе сама. в сім"ї у нас спілкуються російською. В моїй професії вона так само володарює.
Тож, коли цієї осені я стала просто маніячити за українським читанням, ніяк не могла збагнути - звідки воно в мені взялося?
Зараз читаю "Польові дослідження з українського сексу", і все, що там про ураїнський народ, про мову, викликає в мені сильні почуття, десь так глибоко, ніби біля земного ядра, якісь хори і там-тами.
Сьогодні мала велике вікно, пішла в магазин "Знання" і накупила українсьих книжок на 150 гривень. Йшла до конси щаслива, мов слон у річці.
У передмові до українського перекладу Бориса Віана, є думка, що його гра слів - то такий прояв нонконформізму, показ недоречності обмежень та заскарузлості в мові. А сьгодні, коли гортала куплене, вихоплюючи окремі рядки, подумалось, що та справжня українська (не та калька, шо ми скрізь чуєм), яка ж вона ладна для словотворчості! 
Спасибі всім тим, хто поклав себе на алтар, всім, хто створюва і створює українську літературу.

=)

Якщо вночі прийде тлустий вуйко і запхає тя в мішок - не псіхуй. Просто хтось попросив у Святого Миколая тебе до себе під подушку ))) ©

Вірші

Мабуть, вірші панни ir_realna буду копіювати до себе в жж всі. Щораз мене вражають.

Tags:

Вірші

Під цим теґом буду викладувати віршв, які мені дуже сподобались.
Створив  olehkots

Tags:

Я знову лузер((

ЧОРТ! Через бісові академи пропустила отаке-о! Це капець! Рву на собі волосСя!(((
http://logvynenko.livejournal.com/73590.html?usescheme=lynx&format=light#cutid1
Як би ж я хотіла прийняти участь! Слухайте, а давайте таке регулярно влаштовувати?
(І оця людина їздила на вікенд до кацапів у Москву)))))

Сергій Жадан. Марадона

Живий Жадан справив величезне враження. Побачила книжку, і не втрималась! Купила. Радію страшно!)))

Більше нічого не викладу. Підтримуйте українську літературу - купуйте в магазині))
   Тож, в суботу, 20 жовтня, святкували другий день народження сучасної української культури. Велике спасибі панові Логвиненку за все, що він зробив. Зарядилась позитивом. Хоча, в українській культурі я ще новачок, зате мені справді цікаво дуже те, що відбувається.
   Музиканти, що були на сцені ще до початку, поступово і дуже приємно ввели в настрій дійства. Так і не ясно було, чи то "вже початок, чи ще остання репетиція"...))) Те, що свято відбувалось в Арсеналі - просто круто. Хоча і зимно дуже було.  
   Жадан зігрів вмить. Навіть розжарив. Це вперше (мені-дуже-соромно) я його бічила і чула його вірші. Враження надзвичайне!  !!! !!! !!! !!!! Бажаю йому ще більше енергії, ідей, сил.
  Потім було суперове, таємниче, енергетичне дійство - Radiolive. На сцені в "майженапівтемряві" грали музиканти (сподобались настроєм), а серед натовпу (тобто їх не було видно) поети-двотисячники читали свої вірші. Люди мали танцювати, але чогось майже всі тупили(( На стелі відбувався показ всіляких приколів, від споглядання і туману крутилась голова. Зігрітись можна було стрибаючи.)) Поети і музика дуже сподобались! І те, як це відбувалось, також.
   Розіграш призів Логвиненко і панна з видавництва Маузер провели дуже весело, кумедно, хай буде креативно. Так хотіла шось виграти!!! -Дзуськи! Але не втрималась, і купила собі "дві тонни найкращої молодої поезії". Отаке. Насолоджуюсь тепер)
  Нарешті фанати дочекались "Мертвого півня". Я їх раніше не чула. А тепер дуже хочу. Тим, хто шось там вякав про"окен Ельзи" хотілось дать по голові (при всій любові до останніх). Дуже прикро, шо був поганий звук. Півень все одно рулеззз!!!
  Тож іти пішки до Арсенальної мені було зовсім не холодно.
Спасибі всім за свято!
Бажаю нам усім суперактивного розвитку і розквіту ураїнської культури!